Друкар флексографічного друкування. Оператор верстатів з програмним керуванням




ДРУКАР ФЛЕКСОГРАФІЧНОГО ДРУКУВАННЯ



Флексографія сьогодні – не тільки надзвичайно популярний вид друку, але й один з найуніверсальніших способів, оскільки задруковувати в процесі флексодруку можна практично будь-які матеріали – від тонких синтетичних плівок та звичайного паперу до металізованої фольги і нерівного та пористого гофрокартону. 

 

Флексографія – це різновид високого ротаційного друку, у процесі якого обраний матеріал контактує з друкарською формою. Якщо звернутися до походження назви цієї популярної технології, то знайдемо слово, що найкраще характеризує флексодрук – “flexibilis”, що значить “гнучкий”.

 

Головними відмінними рисами флексографічного друку є використання гнучких та еластичних друкарських форм і швидкосохнучих малов’язких фарб. Для флексодруку використовують рідку фарбу, що розчиняється водою, спиртами або іншими розчинниками. Конструкція фарбового апарата є простою, а відтак зменшується метало- та енергоємність друкарської машини для цього способу друку – у порівнянні з офсетним і високим. 

 

Флексографія насправді є абсолютно унікальною, адже поєднала в собі переваги високого друку та відносної економічності. Еластичні форми для флексодруку є досить простими у виготовленні, але при цьому вони чудово показали себе в роботі: дають максимальну очікувану кількість якісних відбитків. Завдяки цьому, форма використовується довше, а собівартість друкованої продукції зменшується.

 

Флексодрук має низку цінних переваг:

 

  • широкий вибір матеріалів для друку (друкарські форми у флексомашинах здійснюють мінімальний тиск на матеріал, а відтак для друку можна використовувати і тонкі плівки, і самоклеючий папір. Безумовно, можна працювати і з міцними матеріалами – гофрокартоном, фольгою);
  • економічно вигідний метод для середніх і великих тиражів (цим завдячуємо вже згаданій тиражостійкості гнучких форм для флексомашин);
  • можливість отримувати відбитки різних розмірів, завдяки гнучкій конфігурації форм; 
  • можливість використання фарб, які застосовуються при виготовленні харчового паковання

 

Флексографічний спосіб друку є надзвичайно популярним сьогодні. Це пояснюється відносною простотою побудови і обслуговування друкарських машин, їхньою високою продуктивністю, можливістю задруковувати широкий спектр матеріалів та, безсумнівно, якістю отриманої готової продукції.

Кваліфікаційні вимоги

Повинен знати: технічні вимоги до друкарських форм; рецептуру й властивості використовуваних фарб; способи коригування кольору фарби відповідно до оригіналу; сорти й властивості застосовуваного паперу; способи регулювання машини флексографічного друкування.

 

Повинен уміти: друкувати етикеткову продукцію на папері в одну-дві фарби на машинах флексографічного друкування, призначених для друкування на папері. Установлювати і приладжувати друкарські форми. Установлювати рулони і заправляти папір. Наповнювати фарбовий апарат. Очищувати і змащувати машину. Регулювати друкарський апарат. Відслідковувати процес змотування віддрукованої продукції в рулон. Знімати рулон. Ліквідувати неполадки в роботі обслуговуваного устаткування. Виконувати під керівництвом друкаря флексографічного друкування вищої кваліфікації роботи з друкування на папері водно-спиртовими фарбами на чотири-шестифарбних універсальних машинах флексографічного друкування.

Приклади робіт

  • Підготовка до експонування формних пластин;
  • Проявлення друкарських форм;
  • Фінішна обробка друкарських форм;
  • Встановлення друкарських форм на формні циліндри;
  • Підготовка до роботи друкарської машини лінійного типу;
  • Друкування пробного відбитка;
  • Регулювання  кількості подачі фарби на форму;
  • Регулювання тиску у друкарській парі в залежності від виду задруковуючого матеріалу;
  • Друкування нескладних робіт в декілька фарб;
  • Виконання загальних положень технічного обслуговування машини.

 

Загальнопрофесійні вимоги

Повинен:

раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

дотримуватись норм технологічного процесу;

не допускати браку у роботі;

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

використовувати у разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

знати інформаційні технології в обсязі, що є необхідним для виконання професійних обов’язків;

володіти обсягом знань з правових питань галузі, основ ведення підприємницької діяльності, державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та трудового законодавства в межах професійної діяльності.

 






ОПЕРАТОР ВЕРСТАТІВ З ПРОГРАМНИМ КЕРУВАННЯМ


Оператор верстатів з програмним керуванням забезпечує процес оброблення металевих деталей на верстатах з програмним керуванням. Він веде процес оброблення деталей з пульта керування верстата; установлює і знімає деталі після оброблення; стежить за роботою систем верстатів, які обслуговує, може керувати групою верстатів; контролює оброблення поверхонь деталей, перевіряє якість оброблення деталей контрольно-вимірювальним інструментом та візуально; налагоджує окремі вузли і механізми; контролює вихід інструменту в початкову точку та коректує його; установлює інструмент в інструментальні блоки; підбирає та установлює інструментальні блоки з заміною і юстируванням інструменту; усуває дрібні неполадки в роботі інструменту та пристроїв.

 

Професійно важливі якості: нормальна гострота зору і слуху; точна зорово-моторна координація (на рівні рухів рук); здібність до концентрації уваги в умовах перешкод; гнучкий розподіл уваги; оперативне мислення; просторова уява; схильність до роботи з технікою; точність, акуратність, врівноваженість.

Кваліфікаційні вимоги:

Повинен знати:

  • принцип роботи верстатів з програмним керуванням;
  • режими роботи верстатів, які обслуговує;
  • правила керування устаткуванням, яке обслуговує;
  • найменування, призначення, класифікацію, будову та умови застосування найбільш розповсюджених універсальних пристроїв, різального, простого і середньої складності та  контрольно-вимірювального інструменту;
  • ознаки спрацювання різального інструменту;
  • найменування, маркування і основні механічні властивості матеріалів, які обробляє;
  • основні поняття з механіки, гідравліки та електротехніки в обсязі, необхідному для виконання робіт;
  • особливості обробки деталей на верстатах з програмним керуванням;
  • умовну сигналізацію, яка застосовується на робочому місці;
  • призначення умовних знаків на панелі керування верстатом;
  • принципи запису керуючої програми з пульта пристрою керування та перенесення керуючої програми з носія до пристрою керування;
  • основи знань про допуски, квалітети та параметри шорсткості;
  • призначення і властивості охолоджувальних і мастильних рідин;
  • читання креслень деталей, які обробляє.

 

Повинен уміти:

  • вести процес оброблення з пульта керування простих деталей за 12-14 квалітетами на налагоджених верстатах з програмним керуванням з одним видом оброблення;
  • установлювати і знімати деталі після оброблення;
  • стежити за роботою систем верстатів, які обслуговує, за повідомленнями на екрані пристрою керування та реагувати на них;
  • перевіряти якість оброблення деталей контрольно-вимірювальним інструментом та візуально;
  • підналагоджувати окремі прості і середньої складності вузли і механізми під керівництвом оператора більш високої кваліфікації.

Загальнопрофесійні вимоги:

Повинен:

  • раціонально організовувати та ефективно використовувати робоче місце;
  • дотримуватися  норм технологічного процесу;
  • не допускати браку в роботі;
  • знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, додержуватись норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;
  • використовувати в разі необхідності засоби попередження й усунення природних і непередбачених  негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);
  • знати інформаційні технології в обсязі, що є необхідним для виконання професійних обов’язків;
  • володіти обсягом знань з правових питань галузі, основ ведення підприємницької діяльності, державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та трудового законодавства в межах професійної діяльності.

Вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного  рівнів, кваліфікації осіб

      При вступі  на навчання - повна або базова загальна середня освіта.

      Після закінчення навчання - повна або базова загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» за професією «оператор верстатів з програмним керуванням ІІ розряду»; без вимог до стажу роботи.

Сфера професійного використання випускника: оброблення металів та матеріалів різанням.

 


Модельник дерев'яних моделей



Загальні відомості

              Професія модельника одна із найпрестижніших професій у машинобудуванні.

Професія модельника творча, досить складна, майстерність шліфується роками, схожа з професією скульптора.

Потрібні знання ливарного та механічного виробництва, вміння читати креслення будь-якої складності, володіти об'ємною уявою для представлення майбутньої виливки і створення її модельного комплекту.

Необхідне чуття, фантазія і уява для того, щоб з креслення зробити реальну річ.

Ця професія завжди вважалася досить елітною. Модельники навчаються і удосконалюються все життя. Зараз все більше цехів переходять на комп'ютерне моделювання.

Професія модельника дерев'яних моделей  вимагає великого досвіду і спеціальних знань.

Детальніше...

Кухар. Кулінар борошняних виробів. Кухар дитячого харчування

 

Загальна характеристика професії.

Бурхливий розвиток мережі підприємств громадського харчування на початку XX ст. потребував організації шкіл кулінарного мистецтва, а потім технікумів, інститутів громадського харчування. Був створений Інститут харчування Академії медичних наук, в якому фізіологи, біохіміки розробили норми харчування залежно від клімату, професії та віку людини, вивчили низку проблем обміну речовин в організмі, створили засади сучасного лікувального харчування. Для широкого використання в харчуванні страв української народної кухні Український науково-дослідний інститут торгівлі і громадського харчування, відновив рецептуру стародавніх національних українських страв, вивчив особливості приготування найпоширеніших у даний час українських страв в різних регіонах нашої держави, склав рецептуру й технологію приготування понад 400 українських страв. 

Кухар – це не тільки давнішня, але і вічна професія. Без їжі людина не може існувати ні на землі, ні на морі, ні в космосі, тому професія кухаря потрібна людині постійно. Обов’язки кухаря: готувати, оздоблювати і порціонувати різноманітні страви з овочів, грибів, риби, м’яса, птиці, субпродуктів, перші страви, страви з круп, солодкі страви, напої, страви з яєць та сиру, борошняні вироби. У кухаря для приготування страви  є 4 основних смаки: солодкий, кислий, солоний, гіркий. Поєднуючи  їх, використовуючи широку гаму пахощів та ароматів, майстер-кухар готує страви, які впливають на емоційну сферу  людини.

 

Детальніше...

Електрогазозварник. Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів




ЕЛЕКТРОГАЗОЗВАРНИК




Загальна характеристика професії.

З відновленням фабрик, заводів в Україні активно розвивається промисловість. Великим попитом користується професія електрогазозварник, ще зовсім недавно не досить престижна. Зварювання - надійний та економічний спосіб нероз'ємного з'єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його - в утворенні   міцних зв'язків між атомами і молекулами з'єднувальних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне навколишнє середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виго­товлення виробів з міді, олова, срібла та золота. Пізніше почали використовувати залізо, яке через високу температуру плавлення не піддавалось обробці. Пройшло багато поколінь металообробників поки винайшли горнове зварювання заліза. Але металообробники не стояли на досягнутому, тому винайшли електричне дугове зварювання. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетилено-кисневе полум'я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальни­ка. Так почалося промислове освоєння газового зварювання.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном. Розроблені технології, створені устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах:

  • на землі;
  • під водою;
  • в космічному просторі.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

 

Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці.

Робота електрогазозварника проходить в найрізноманітніших місцях: у виробничому цеху, в полі, на висоті, під землею.

Професія зварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах в зв'язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена.

До виконання зварювальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які мають кваліфікаційне посвідчення і пройшли інструктаж з техніки безпеки та медичний огляд. Електрогазозварник має 7-годинний робочий день, до відпустки додається   певна кількість днів за шкідливі умови праці. Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні. Безпека в роботі електрогазозварника досягається за рахунок ретельного дотримання відповідних правил і стану зварювального устаткування. Газозварник працює у спецодязі з цупкої тканини, брезентових рукавицях, захисних окулярах закритого типу з склом-світлофільтром.

 

Вимоги професії до особистості працівника.

Успішно працювати електрогазоз­варником зможе не кожний. Ця професія вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних   якостей. Електрогазозварник повинен мати добру зорову, короткочасну та оперативну пам'ять, зосередження та стійкість уваги, практичне мислення, розвинену   просторову уяву,   високий невербальний інтелект. Електрогазозварник - це емоційностійка, вольова, спокійна і впевнена в собі людина.   Зварнику повинні   бути притаманні   самостійність,   рішучість, акуратність в роботі зібраність, наполегливість   у   подоланні   труднощів, відповідальність.

Ця професія більше підходить молодим людям, які мають навички роботи з технікою, з рішучим, цілеспрямованим характером, сильною волею і самодисципліною.

 

Протипоказання до навчання та професійної діяльності.

Професія електрогазозварника не рекомендується особам з порушенням ЦНС, з психічними захворюваннями, захворюваннями опорно-рухового апарату, верхніх дихальних шляхів, печінки та жовчовивідних шляхів, шлунку, ендокринної, сечовидільної, та серцево-судинної системи, органів зору, слуху, порушенням функцій вестибулярного апарату, з хронічними захворювання шкіри та алергічними захворюваннями.

Люди з неврівноваженою нервовою системою, емоційно нестабільні, розсіяні, з нестійкою увагою, заторможені у прийнятті рішень, які мають недостатню швидкість і точність сенсомоторних реакцій, безвідповідальні при виборі професії електрогазозварника матимуть труднощі в навчанні і трудовій діяльності.

 

Заробіток та перспективи зайнятості.

Заробіток електрогазозварника залежить від обсягів виконуваних робіт, кваліфікаційного розряду, форми власності та спеціалізації підприємства (організації, установи), де він працює. Початковим кваліфікаційним розрядом робітника є І, найвищим - VI. Кожному розрядові відповідає тарифна ставка. Чим вищий розряд, тим вона вища. Заробіток електрогазозварників у різних регіонах України коливається і може значно відрізнятися від середніх показників. В сучасних умовах потреба у робітниках цієї професії постійна і має тенденцію до зростання. У переважній більшості регіонів України електрогазозварники без особливих ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках, заводах, в авторемонтних майстернях та станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином, професія електрогазозварника має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов'язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи.


 

СЛЮСАР З РЕМОНТУ КОЛІСНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 

Загальна характеристика професії
 
Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів - спеціаліст, який готує машину в дорогу. В автомобільному транспорті професія слюсаря з ремонту автомобілів - це професія №2 після водія, якість і результат роботи якого багато в чому залежить від справності автомобіля. 
Щоб автомашина запрацювала, її потрібно зібрати, налагодити, від­регулювати і випробувати, у процесі експлуатації - обслуговувати і ремонтувати. Все це - справа слюсаря з ремонту автомобілів. Чим складніша машина, тим вища кваліфікація слюсаря, і якими б не були досконалими інстру­менти, завжди буде потрібна людина з "розумними" руками. Тому потреба у спеціалістах з ремонту автомобілів буде постійною і, оволодівши цією професією, можна легко працевлаштуватися на різних автопідпрємствах, фірмах автосервісу, автокомбінатах, автопарках, "шляхових допомогах", навіть відкрити свою справу.
 
Професія «Слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів» вважається престижною.
 
Предмет праці  автомашина, її агрегати, системи, механізми,окремі її прилади, а також частини приладів і деталей.
 
Основні операції: розбирання, ремонт, складання, ре­гулювання, комплексне вип­робування відповідно до технічних умов ек­сплуатації агрегатів та вузлів автомобілів різних марок.
 
Знаряддя праці: різноманітні ручні інструменти - ключі і викрутки, молотки, пасатижі, вимірювальні пристрої, пнев­матичне обладнання, стенди, електричні механізми та пристрої тощо.
Встановивши причини неполадок, слюсар розбирає несправні агрегати і вузли, замінює окремі деталі, знову проводить їх збирання і закріплює на своїх місцях, змащує частини, що труться, укладає лінії бортової комунікації. Робота закінчується оформленням необхідної здавальної документації. 
Праця автослюсарів вимагає значних фізичних зусиль і напруги. Вони працюють в бригаді або індивідуально. Професію     автослюсаря     можна поєднувати з іншими професіями (наприклад, слюсаря механоскладальних робіт), працювати в інших галузях на­родного господарства (зокрема в машинобудуванні).
 
Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці. 
Робота автослюсаря здійснюється як у приміщенні (часто неопалюваному), так і на відкритому повітрі. 
Робочий день часто не нормований, можлива робота по змінах.
 
Умови праці: неминуча загазованість повітря. Шум працюючо­го мотору чи пристроїв. Запах палива, мастил, розчинників, фарб, лаків, електроліту тощо. Режим, ритм праці і переміщення в просторі - вільні.
Робоча поза невизначена (залежно від типу виконуваних опе­рацій). Це створює несприятливі статичні навантаження на тазові і шийні м язи, м'язи спини та живота.
У зв'язку із неспри­ятливими температурними умовами праці можливі застудні зах­ворювання в холодний період року. При недотриманні гігієни рук внаслідок роботи з різними мастилами та промасленими деталя­ми можуть спостеріга­тися шкірні ін­фекції. Можливі трав­ми механічного харак­теру. 
Професійних захворювань у роботі слю­саря з ремонту автомобілів немає.
Внаслідок   великих фізичних зусиль слюсарями з ремонту автомобілів переважно працюють чоловіки.
 
Вимоги професії до особистості працівника.
 
Робота слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів підійде фізично міцним молодим людям, терплячим, захопленим тех­нічним конструюванням, автомото-спортом, кмітливим, схильним до твор­чості, винахідливості.
 
Для виконання професійних обов'язків працівникові необхідні:
 
-                Гострота і точність зорового, слу­хового і дотикового сприйняття. 
-                Добра координація рухів пальців і рук. 
-                Стійка нервова система. 
-                Гострота зору та точність зорового розпізнавання. 
-                Гострий "технічний" слух. 
-                Висока точність і координація рухів. 
-                Аналітичне, логічне, технічне мис­лення і просторова уява. 
-                Емоційна стійкість, врівноваженість. 
-                Терпіння і наполегливість. 
-                Доброзичливість у ставленні до людей. 
-                Витривалість, відповідальність, організованість.
 
Психологічними протипоказаннями до професії слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів є неуважність, емоційна нестабільність, слабка зосередженість.
 
Протипоказання до навчання та професійної діяльності.
 
Медичні протипоказання:
 
-                Серйозні захворювання органів ди­хання, серцево-судинної, гормональної систем та нирок.
-                Пошкодження верхніх та нижніх кін­цівок з помірним порушенням рухової та опорно-статичної функцій. 
-                Погіршення стану зору та слуху. 
-                Хронічні гастрити.
-                Захворювання шкіри.
 
Не можуть бути допущені до навчан­ня та роботи особи, яким характерні:
 
-                Відсутність спритності рухів. 
-                Неуважність.
-                Висока ступінь неврівноваженості.
-                Недостатня точність і обсяг рухової пам'яті.
-                Емоційна нестабільність.       
 
 
Заробіток та перспективи зайнятості.
 
Найчастіше застосовується погодинно-преміальна, підрядно-преміальна системи оплати праці.
Середній заробіток також залежить від кваліфікаційного розряду і складності виконуваних робіт.
Потреба в хороших автослюсарях постійно збільшується, оскільки постійно збільшується і урізноманітнюється автомобільний парк України.
 
Тому ймовірність працевлаштування після навчання висока.




Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Слюсар-інструментальник


Електромонтер вміє виконувати нескладні роботи на відомчих електростанціях, регулювати навантаження електроустаткування, проводити ремонт та обслуговування сонячних та вітрових енергоустановок, виконувати такелажні операції з використанням вантажопідйомних машин, проводити ремонт трансформаторів, перемикачів, реостатів, постів керування, виявляти та усувати відмови, несправності та пошкодження електроустаткування, раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці.

Загальна характеристика професії:

Виконує окремі нескладні роботи з ремонту та обслуговування електроустаткування, монтує і ремонтує розподільні коробки кле-мників, запобіжних щитків та освітлювальної арматури. Очищає і продуває стисненим повітрям електроустаткування з частковим розбиранням, промиванням і протиранням деталей. Чистить контакти і контактні поверхні. Здійснює оброблення, зрощування, ізолювання і па-яння проводів. Прокладає встановлювальні проводи і кабелі. Обслуговує і ремонтує сонячні і вітрові енергоустановки. Виконує прості слюсарні, монтажні і теслярські роботи під час ремонту електроустаткування. Вмикає і вимикає електроустаткування і виконує прості вимірювання. Працює пневмо- та електроінструментом. Виконує такелажні роботи із застосуванням простих вантажних засобів і кранів, якими керують з підлоги. Перевіряє і вимірює опір ізоляції розподільної мережі статорів та роторів електродвигунів, обмоток трансформаторів, уводів і виводів кабелів.
              Виробляє заміну обмотки запасними секціями, з'єднує схеми і кріпить обмотку. Відновлює ізоляцію. Працює на ізолювальних станках по накладенню ізоляції на фасонні і круглі проводи. Відновлює обмотувальні проводи, вживані. Накладає ізоляцію гарячим і холодним способами із застосуванням пристосувань. Просочує, сушить і запікає обмотки і ізоляцію по встановленій технології.

Обслуговує силові та освітлювальні установки, відомчі електростанції, трансформаторні підстанції; проводить на них ревізію трансформаторів, вимикачів, роз'єднувачів і приводів до них. Перевіряє, розбирає і збирає схеми управління апаратурного і релейного захисту. Замінює контрольно-вимірювальні прилади і вимірювальні трансформатори. Усуває несправності в схемах і пристроях енергоустаткування підстанцій і технологічних машин і агрегатів, при-ладів автоматики і телемеханіки. Проводить налагоджування, регулювання і ремонт схем технологічного обладнання, а також автоматичних ліній, апаратів і приладів управління на агрегатах з програмним управлінням. Випробовує електродвигуни, електроапарати і трансформатори. Виконує роботи в розподільних приладах без зняття напруги.

Детальніше...

Машиніст крана (кранівник)

Чим займається Кранівник? Управляє баштовим краном. З роботи кранівника починається будівництво нового будинку, закладається перша плита. Праця дуже напружена, найбільша концентрація - під час прикріплення вантажу і відриву його від землі. Потрібно правильно сприймати і тлумачити сигнали стропальника. Щоб забезпечити безперебійну роботу всіх механізмів крана, машиніст проводить технічний огляд, змазку механізмів, бере участь у профілактичному ремонті.

Детальніше...

Електрогазозварник. Слюсар із складання металевих конструкцій

 

Загальна характеристика професії.

З відновленням фабрик, заводів в Україні активно розвивається промисловість. Великим попитом користується професія електрогазозварник, ще зовсім недавно не досить престижна. Зварювання - надійний та економічний спосіб нероз'ємного з'єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його - в утворенні   міцних зв'язків між атомами і молекулами з'єднувальних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне навколишнє середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виго­товлення виробів з міді, олова, срібла та золота. Пізніше почали використовувати залізо, яке через високу температуру плавлення не піддавалось обробці. Пройшло багато поколінь металообробників поки винайшли горнове зварювання заліза. Але металообробники не стояли на досягнутому, тому винайшли електричне дугове зварювання. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетилено-кисневе полум'я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальни­ка. Так почалося промислове освоєння газового зварювання.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном. Розроблені технології, створені устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах:

  • на землі;
  • під водою;
  • в космічному просторі.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

 

Детальніше...

Верстатник широкого профілю. Оператор верстатник з програмним керуванням


Професія – верстатник широкого профілю.

Загальна характеристика професії

Верстатник широкого профілю працює на металообробному виробництві, в ремонтних майстернях, ремонтних цехах різних виробництв. Спеціальність виникла у зв'язку з необхідністю оперативного виготовлення невеликих партій деталей різної складності для ремонту верстатів і механізмів. Верстатник широкого профілю обробляє деталі з металу і інших матеріалів на токарних, фрезерних, свердлувальних і шліфувальних верстатах.

Керуючись кресленням деталі, визначає послідовність її виготовлення. Підбирає необхідні для цього інструменти. Використовує довідники і проводить необхідні розрахунки. Вибирає режим різання, проводить наладку верстата, встановлює інструмент і заготівку, проводить обробку деталі. Вивірює за допомогою оптичних приладів розміри деталі і якість її обробки. Використовує ручні інструменти, механічне устаткування (токарні, свердлувальні, фрезерні, шліфувальні верстати) і вимірювальні прилади.

Праця верстатника

Верстатник працює в закритому приміщенні, при хорошому освітленні, нормальній температурі повітря.  Робота верстатника кваліфікується як праця середньої важкості. Вона добре механізована, виконувати її можуть як чоловіки, так і жінки. Працює верстатник, в основному, стоячи.

Детальніше...






 

Методична комісія електротехнічного виробництва

Голова методичної комісії

Демещенко Ірина Володимирівна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Члени методичної комісії

Мельник Віталій Анатолійович
директор, викладач предметів загальнопрофесійної підготовки та предмету «Технології»

Чаленко Тетяна Володимирівна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Купрійов Олег Анатолійович
майстер виробничого навчання

Душко Євгеній Олегович
майстер виробничого навчання

Плечко Євгеній Анатолійович
майстер виробничого навчання

Стеценко Ольга Андріївна
майстер виробничого навчання

Купін Сергій Яковлевич
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Левченко Любов Олексіївна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Качура Сергій Іванович
майстер виробничого навчання

Кобелецький Юрій Олексійович
майстер виробничого навчання

Римаренко Олексій Миколайович
майстер виробничого навчання

Сисоєв Сергій Володимирович
майстер виробничого навчання

Методична комісія природничого-математичного циклу

Голова методичної комісії

Грицай Оксана Віталіївна
викладач інформатики, інформаційних технологій, предмету «Технології»

 

Члени методичної комісії

Гасіліна Наталія Михайлівна
викладач фізики

Лаврик Ірина Сергіївна
викладач математики

Сирота Тетяна Борисівна
викладач інформатики, математики, предмету «Технології»

Іванько Людмила Миколаївна
викладач хімії; біології та екології

Плигун Тетяна Костянтинівна
викладач біології та екології, географії

Сеньченко Ігор Володимирович
викладач хімії, біології та екології

 

Методична комісія суспільно-гуманітарного профілю

Голова методичної комісії

Вискребенцева Альона Вікторівна
викладач української мови і літератури

Члени методичної комісії

Гончаренко Леся Іванівна
викладач іноземної мови,
зарубіжної літератури

Ларченко Світлана Григорівна
викладач іноземної мови

Северина Вікторія Станіславіна
викладач історії, основ галузевої економіки

Курило Наталія Григорівна
викладач української мови та літератури, зарубіжної літератури

Міщенко Олена Валеріївна
викладач предмета «Громадянська освіта»

 

Методична комісія викладачів військово-патріотичного та фізичного виховання

Голова методичної комісії

Місевра Олексій Павлович
викладач фізичної культури

Члени методичної комісії

Горовий Олександр Олексійович
заступник директора з навчально-виховної роботи, викладач предмета Захист України

Фісенко Андрій Вікторович
викладач фізичної культури

Лущик Андрій Миколайович
керівник фізичного виховання, викладач фізичної культури

Купрійова Валентина Олександрівна
викладач медико-санітарної підготовки

 

Методична комісія класних керівників

Голова методичної комісії

Сирота Тетяна Борисівна
викладач інформатики, математики, предмету «Технології»

Члени методичної комісії

Грицай Оксана Віталіївна
викладач інформатики, інформаційних технологій, предмету «Технології»

Ларченко Світлана Григорівна
викладач іноземної мови,

Курило Наталія Григорівна
викладач української мови та літератури, зарубіжної літератури

Пальощенко Наталія Олександрівна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Гасіліна Наталія Михайлівна
викладач фізики

Вискребенцева Альона Вікторівна
викладач української мови і літератури

Фісенко Андрій Вікторович
викладач фізичної культури

Демещенко Ірина Володимирівна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Левченко Любов Олексіївна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Іванько Людмила Миколаївна
викладач хімії;
біології та екології

Лаврик Ірина Сергіївна
викладач математики

Місевра Олексій Павлович
викладач фізичної культури

Плигун Тетяна Костянтинівна
викладач біології та екології, географії

Северина Вікторія Станіславіна
викладач історії, основ галузевої економіки

 

Методична комісія громадського харчування

Голова методичної комісії

Лисенко Алла Олександрівна
майстер виробничого навчання

Члени методичної комісії

Каблюк Вікторія Вікторівна
майстер виробничого навчання

Пальощенко Наталія Олександрівна
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки

Осипова Тетяна Миколаївна –
майстер виробничого навчання

Ханіна Кристина Геннадіївна
майстер виробничого навчання

 

Методична комісія автотранспортного профілю

Голова методичної комісії


Хімченко Олексій Миколайович
викладач спецтехнології слюсарів з ремонту колісних транспортних засобів.

Члени методичної комісії

Ведмідь Юлія Вячеславівна
заступник директора з навчальної роботи, викладач охорони праці

Висоцький Олександр Миколайович
майстер виробничого навчання

Сердюк Іван Петрович
майстер виробничого навчання

Савченко Леонід Федорович
викладач предметів професійно-теоретичної підготовки, фізики

Скрипка Петро Григорович
старший майстер

Хімченко Олексій Миколайович